Система на декількох підсилювачах зажадає або декількох силових кабелів для подачі живлення, або одного, але збільшеного перетину. Якщо система будується не "з нуля", а проводиться апгрейд шляхом додавання підсилювача до уже наявному, то найбільш оптимальним може здатися варіант прокладки додаткового силового кабелю потрібного перетину, оскільки колишній, швидше за все, не впорається з підвищеним навантаженням. Насправді , доцільніше замінити його кабелем більшого калібру. Різниця в ціні між силовими кабелями сусідніх калібрів буде менше, ніж витрати на додатковий кабель меншого перетину, а крім того, товстий кабель - це завжди краще. Більше того, цей аспект завжди варто мати на увазі, будуючи систему, для якої в майбутньому може знадобитися апгрейд.

Підключення живлення

Крім фінансової сторони питання нелишнім буде врахувати, що простіше прокласти від акумулятора до багажника один товстий кабель, чим дві менші товщини, особливо для автомобілів, де проводка йде крізь щільно "заселені" електронікою й механізмами місця. Крім того, з одним кабелем спрощується підключення до акумуляторної батареї й відпадає необхідність у декількох запобіжниках силового ланцюга з боку АКБ.

Для того, щоб подати живлення через один силовий кабель на кілька підсилювачів, буде потрібно дистриб'ютор живлення, з якого короткими кабелями меншого перетину живлення піде безпосередньо на окремі апарати. Існує багато різновидів дистриб'юторів, і, на мій погляд, переважніше найпростіші - без убудованого запобіжника й усяких індикаторів напруги. Єдина вимога - гарна конструкція клем для надійного контакту. Прості дистриб'ютори більше доступні, до того ж при наявності запобіжника в підсилювачі (він є в переважної більшості апаратів) і основного запобіжника силового ланцюга, розташованого поруч із АКБ, додатковий захист системи не потрібно.

Коментар

Питання про те, скільки запобіжників потрібно в силовому ланцюзі, викликає запеклі суперечки, і в даній статті виражений американський підхід, при якому прийняте вважати, що запобіжник в АКБ при наявності убудованого в підсилювач - більш ніж достатнє рішення. У європейській школі інсталяції такі міри вважаються недостатніми, і застосування запобіжників у дистриб'юторі живлення (або між ним і підсилювачем) усіляко вітається. При цьому число запобіжників у дистриб'юторі повинне бути дорівнює числу його вихідних рознімань - наприклад, для дистриб'ютора 1х4 потрібні 4 окремих запобіжники. Варто врахувати, що для учасників автозвуковых змагань у Європі й Росії відсутність захисту додатковими запобіжниками карається штрафними балами.

Заземлення

Існує два підходи до заземлення декількох підсилювачів: або зробити це в одному місці, або в різних, для кожного окремо . Мій практичний досвід показує, що другий спосіб переважніше, і його головний плюс - краща захищеність від перешкод. (Це питання вже зачіпалося в одній з недавніх публікацій - див. C&M №11/2004.) Не можна сказати, що заземлення кожного підсилювача окремо здатно дати стовідсоткову гарантію відсутності перешкод, але найчастіше воно все-таки дає більше шансів упоратися із цим завданням, при цьому експериментально знайдена відстань між місцями заземлення підсилювачів становить не менш 15 см. У тому випадку, якщо подібним способом не вдасться захиститися від перешкод, можна спробувати використати заземлення в одному місці, але таке трапляється вкрай рідко.

При використанні заземлення в одному місці найкраще з короткого кабелюі меншого перетину в силовий дистриб'ютор, а за допомогою товстого кабелю (того ж калібру, що й у ланцюга "+") з'єднати його з корпусом автомобіля. Якщо дистриб'ютор при заземленні не використається й клеми різних кабелів з'єднуються на одному болті, то допоможе наступне правило: клема самого потужного підсилювача повинна бути нижче (ближче до корпуса автомобіля), а менш потужного - вище (ближче до голівки болта).

Підключення до головного пристрою

Розібравшись із силовою проводкою, настав час приступати до подачі музичного сигналу від головного пристрою на підсилювачі. Для цього використаються міжблокові кабелі з RCA-роз'ємами, які прийнято називати RCA-кабелями. По них передається так званий сигнал лінійного рівня. Найкраще , коли число лінійних виходів на головному пристрої (автомагнітолі або CD-ресивері) збігається із загальним числом лінійних входів на підсилювачах. Якщо ж це число менше або, лінійних виходів на головному пристрої немає взагалі, то можна спробувати застосувати деякі хитрості.

У складній системі, де реалізоване багатополосне посилення (тобто для кожного випромінювача в складі АС призначені окремі канали підсилювача), кращим рішенням може стати використання окремого активного кроссовера. Цей прилад здатний одержати від головного пристрою лише одну пару сигналів, а на виході дати відразу трохи відфільтрованих: для ВЧ -, СЧ-, НЧ/СЧ -головок і сабвуфера. Таким чином, активний кроссовер фільтрує сигнал, дозволяє збільшити число лінійних виходів, а крім того, у більшості випадків збільшує рівень лінійного сигналу, дозволяючи краще впоратися з перешкодами.

Інший спосіб заповнити відсутні лінійні виходи - скористатися лінійними виходами на підсилювачах, що зараз можна зустріти в переважній більшості моделей. Суть у тім, що підсилювач A може надати для підсилювача В той же сигнал, що сам одержує з головного пристрою. Іноді лінійні виходи підсилювачів дають можливість одержати навіть відфільтрований сигнал, так що відпадає потреба у витратах на зовнішній активний кроссовер. Більше того, при використанні підсилювачів однієї серії того ж виробника підключення через лінійні виходи підсилювачів дозволяє робити деякі регулювання всіх апаратів системи одночасно - з того пристрою, що призначено "головним", або "провідним". Варто тільки врахувати, що якщо з лінійного виходу одного підсилювача знімається відфільтрований сигнал для іншого підсилювача, також здатного проводити фільтрацію, то включати фільтри одного типу (ФНЧ або ФВЧ) при одній і тій же частоті зрізу для обох апаратів не тільки безглуздо, але й шкідливо. Наприклад, якщо підсилювач А працює з основними АС і з його через лінійний вихід подається сигнал на підсилювач В, що працює із сабвуфером, включати фільтр НЧ для сабвуфера потрібно або на лінійному виході підсилювача А, або в підсилювачі В, але не одночасно.

Нарешті, найгіршим методом буде використання пасивних раозгалужувачів сигналу лінійного рівня (так званих Y-адаптерів, або спліттерів). Це найпростіший спосіб одержати з одного RCA два, але варто мати на увазі, що після такого поділу рівень сигналу падає.

Якщо на головному пристрої немає лінійних виходів, то залишається підійти так само, як й у системі з одним підсилювачем: або використати перетворювачі сигналу з підвищеного рівня в лінійний (для підсилювачів без високорівневих входів), або - і це набагато краще - спробувати звернутися в спеціалізований сервіс й оснастити головний пристрій лінійними виходами - це дуже проста й недорога операція.

Дистанційне включення підсилювача

Крім подачі живлення, будь-який підсилювач вимагає спеціального сигналу напругою 12 В для того, щоб він включився. Цей ланцюг називається "Remote" (дистанційне керування) або "Rem". Спеціальне рознімання для подачі сигналу дистанційного включення підсилювачів є на переважній більшості головних пристроїв (якщо його немає, то із цим цілком впорається ланцюг активації зовнішньої висувної антени). Однак необхідно врахувати, що в ланцюг дистанційного включення не рекомендується ставити більше двох підсилювачів. Справа в тому, що в головному пристрої ланцюг "Remote" організована так, що споживаний від її граничний струм не перевищує 500 ма, тоді як кожен активний елемент системи (підсилювач, активний кроссовер, эквалайзер і т.п.) споживає по ланцюзі "Remote" у середньому по 125 ма. Причому чим старіше підсилювач, тим ця цифра більше. Якщо сумарний струм споживання в ланцюзі "Remote" перевищить можливості головного пристрою, то не уникнути виходу компонентів з ладу.
Найкращим рішенням у даних обставинах буде використання реле. Воно одержує від головного пристрою слабкострумовий сигнал для того, щоб замкнути власний ланцюг +12 В, сигнал з якої подається на ланцюг "Remote" підсилювачів, і в такому випадку обмеження по струму вже не буде.

Конденсатори в системі з декількома підсилювачами

Силові конденсатори є неодмінним атрибутом гарної автомобільної аудиосистемы, і при використанні декількох підсилювачів правила залишаються тими ж. Можна використати один конденсатор збільшеної ємності для 2-3 підсилювачів, а можна виділити кожному підсилювачу по окремому конденсаторі потрібного номіналу. У кожному разі, варто дотримуватися базових правил:

- довжина силового кабелю між конденсатором і кожним з підсилювачів не повинна перевищувати 30 см;

- між конденсатором і підсилювачем не повинне бути запобіжників, тому використати єдиний конденсатор у ланцюзі живлення перед дистриб'ютором, оснащеним запобіжниками, не рекомендується. Справа в тому, що запобіжник має власний опір, а це істотно знижує ефективність конденсатора;

- найбільш актуальні конденсатори для підсилювачів, що працюють із сабвуфером й/або НЧ/СЧ-головками, а для підсилювачів СЧ- і Вч їхня важливість набагато менше.